Возний день (Саввіна) – цього дня треба було присвятити день возу, оглянути його, зміцнити колеса оглянути приладити голоблі. У народі так і казали: «На Саввіна сані покинь, воза посунь».
Санний шлях до цього часу вже повністю руйнувався, пора було пересідати на літній транспорт. Також говорили: «Крути — не крути, зима, морозь — не морозь, а весна вже увійшла в свої права». На Саввіна бігли струмки, навіть якщо не було сонця, — така тепла погода встановлювалася на вулиці.
Возний день – прикмети та традиції
Вважалося, що якщо у цей день тепло, то і вся весна буде теплою.
Після того, як віз вважали готовим до виїзду, обід переднього колеса символічно мастили олією, «щоб шляхи-дороги пролітали, як по маслу».
На голоблю пов’язували червону вовняну нитку, яку зав’язували на три вузлики, це вважалося оберегом для їдучих на возі від дорожніх бід, від лихого ока і від «закудикування дороги» (в народі дуже боялися питання «куди шлях тримаєш?», вважалося, що після цього в дорозі будуть чекати неприємності).
29 березня православна церква вшановує пам’ять преподобного великомученика Саввіна (Савіна) Єрмопольского. Жив святий в третьому столітті на Єгипетській землі.
В Возний День (Саввіна) господині будинків обмітали призьби від пилу і бруду, що утворився на них за зиму, а після проходились по них полиновим віником, для того, щоб плітки людські і злі слова повз живучих в будинку пролітали і образ не завдавали.