«Ой і зійди, зійди
Ти, зіронько вечірняя,
Ой вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!
Рада б зірка зійти —
Чорна хмара наступає,
Рада б дівка вийти,
Так матуся її не пускає.
Ой зіронька зійшла,
Усе поле й освітила,
А дівчинонька вийшла,
Козаченька та й звеселила».
«Ой ти, козаче,
Ти, хрещатий барвіночку,
Хто ж тобі постеле
У дорозі та постілочку?»
«Ой стелиться мені
Широкий лист бурковина,
А під голову
Голубая та жупанина».
Ой через межу
Зелений горошок слався,
Козак до дівчини
Через люди та й поклонявся:
«Ой і поклоніться
Ой ви, добрії люди,
Нехай моїй милій
Там легенько буде.
Ох і поклоніться
Ой ви дівчині-небозі,
А що мені добре
У далекій та дорозі».