—Ой, зійди, зійди, ясен місяцю,
Як млиновеє коло,
Ой, вийди, вийди, серце-дівчино,
Та промов до мене слово.
Ой, вийди, вийди, серце-дівчино,
Та промов до мене слово.
—Ох, і рада б я та виходити,
Із тобою говорити,
Так судять-гудять вражі люди,
Хотять же нас розлучити.
Так судять-гудять вражі люди,
Хотять же нас розлучити.
—Ой, не бий, мати, і не лай, мати,
Та не роби каліченьки.
Зав’яжи очі темної ночі,
Та веди до річеньки.
Зав’яжи очі темної ночі,
Та веди до річеньки.
А як приведеш та до річеньки,
Розв’яжи карі очі,
Нехай гляну же я та подивлюся,
З світом Божим попрощаюся.
Нехай гляну же я та подивлюся,
З світом Божим попрощаюся.
Ой, світе ясний, світе прекрасний,
Як на тобі тяжко жити,
Ой, іще тяжче молодесенькій,
Не нажившись, умирати.
Ой, іще тяжче молодесенькій,
Не нажившись, умирати.