ХАТА – це сімейний храм. Тому в ній обов’язково мають бути образи (ікони). Зайти до хати і перебувати в ній можна тільки з непокритою головою. Гріх в хаті вигукувати, кричати, тим більше, лаятись.
Коли домашні ставляться до хати як до храму, то в ній ніколи не запанує злий дух.
Хата – символ рідної землі, Батьківщини, свого роду. А з ними приходять тепло і затишок, захист і допомога. Бо в рідній оселі живе твоє предковічне добро, твоя перша й остання надія.
Кажуть, що в рідній хаті й стіни допомагають. Тож того, хто шанує рідну домівку, шануватиме Доля.
Це – мале відтворення Космосу, а тому її стіни чітко орієнтуються на чотири сторони світу з важливою особливістю: вікна і двері робили лише з сонячних сторін – сходу, півдня і заходу – а північну стіну, як правило, залишали «глухою». Якщо «горизонталь» хати має чотири виміри і вказує на її зв’язок з усіма сторонами світу, то «вертикаль» – тривимірна і символізує єдність оселі з Небом і Землею. Верхня її частина – дах – то зв’язок з Небом, з Божественними силами. Тому й прикрашають дах хрестом, птахами, як Божими створіннями, ритуальними фігурами, котрі просять у Небес блага для оселі.
Середня частина, тобто саме житло, поділене стінами на кімнати, – то осереддя родинного духу, оберіг домашніх від нещасть, хвороб і від всяких витівок злої сили.
А нижня частина оселі – фундамент, підвали – це зв’язок з іншим світом, до якого відійшли душі покійних предків.
То кожна частина хати по-своєму важлива. Так само особливе значення мають конструктивні елементи хати, тобто те, що в хаті, а також все те, що навколо хати…
Окрім всього, хата – то скарбниця народних духовних традицій, бо в ній – дух народу і душі кожного покоління людей.
