ДВЕРІ – символ межі між сімейно-родинним та зовнішнім загальнолюдським світом. Через двері приходить добро, але може проникнути і зло. Тому двері виступають оберегом від злих сил, котрі перебувають у зовнішньому ворожому світі та намагаються проникнути в родинну оселю. Проти цього біля дверей під лавою кладуть сокиру, на дверях прикріплюють підкову, а на одвірку свічкою висмалюють три хрести.
Двері – незмінні учасники найважливіших моментів родинного життя: коли господиня пече хліб, дверима не можна «рипатись»; коли помирає хтось з хатніх, двері необхідно відчинити навстіж, аби душа покійного вільно відійшла до кращого світу; в дверях зустрічають бажаних гостей і до дверей їх проводжають.
«Відчинити двері» – це знайти шлях до злагоди і взаєморозуміння.
«Закрити двері» – відмовитись від зв’язків і контактів.
«Тримати за дверима» – не допустити до себе і до своєї
справи.
«Тримати під дверима» – приректи на невизначеність: не впустити і не прогнати.
«Шукати двері» – не знати ні входу, ні виходу у якійсь проблемі.
«Вказати на двері» – припинити стосунки і прогнати.
«Зламувати відкриті двері» – сліпо вирішувати проблему, якої немає.
