ЛАВА – символ гостинності і поваги до людей. Вона – господиня оселі, де господарем виступає стіл: запрошених до столу, мають посадити на лаву. Отож, без лави стіл не зможе стати господарем. То стіл і лава – хатнє нерозлучне і вірне подружжя. По центру лави — завжди місце того, кого шанували більше всіх, малошанованому діставався кінець лави, а комусь небажаному або зневаженому вказували на «місце поза лавою».
Лава – важливий атрибут родинно-сімейних хатніх ритуалів та обрядів: тут пеленали і робили купелі немовлятам, на весіллі садовили молодят, а на похоронах ставили труну з небіжчиком – то ж основні етапи життя людини проходили через лаву. В кінці лави, що ближче до покуті ставили кутю, а в тому кінці, що ближче до порога, відро з водою. То на лаві – завжди знаходиться все або святе, або рідне, або необхідне чи корисне.
Лава – ще й оберіг оселі, тому під лавою, що ближче до дверей, клали сокиру…