Бабусю рідненька

«Бабусю рідненька,
Ти всім помагаєш:
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш?

Як очі заплющу,
Бабусю рідненька,
Де візьметься зразу
Козак молоденький.
Жартує, пустує
Всю нічку зі мною;
То голову схилить,
Обійме рукою.
І шепче на вушко:
«Ганнусю, Ганнусю!» —
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю.
А там у садочку
Співа соловейко —
То так стане тяжко
Моєму серденьку.
Бабусю, дай зілля
Та ще й проти ночі,
То, може, забуду
За ті карі очі».
«Ні, доню, голубко,
Цього не злічити:
Настало те врем’я,
Що треба любити».