Категорія: Творчість

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Я ішов від озерця.

Ти сказала мені: «Будь здоров!

Будь здоров, ти мій любий юначе!..»

Ах, а серце і досі ще плаче.

Я ішов від озерця,

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Темна нічка гори вкрила,

Полонину всю залила,

А в ній постать сніжно-біла,

Гуцул Ксеню в ній впізнав.

Чи є в світі молодиця,

Як та Гандзя білолиця?

Ох, скажіте, добрі люди,

Що зі мною тепер буде?

В чарах кохання моє дівування

Хочу я вільно, як пташка, прожить:

Вільне обрання і вільне кохання,

Серденьку воля, як хоче любить!

Шкода й розмови: святої любові

Силою в серце не можна вложить…