Ішов милий горонькою,
Мила — під горою;
Зацвів милий роженькою,
Мила — калиною.
Ой ти живеш на гороньці,
А я під горою;
Ой чи тужиш так за мною,
Як я за тобою?
Ой коли б так ти за мною,
Як я за тобою, —
Жили б, жили б, моє серце,
Як риба з водою!
Рибалочка по бережку
Да рибоньку ловить;
А милая по милому
Білі ручки ломить.
Рибалочка по бережку
Да рибоньку удить;
А милая по милому
Білим світом нудить.
Рибалочка по бережку
Рибоньку хапає;
А милая по милому
Тяженько вздихає.
Рибалочка по бережку,
Як ластівка, в’ється;
А милая по милому,
Як горлиця, б’ється.
«Чи ти, милий, припав пилом, Ч
и метелицею,
Що до мене ти не ходиш
Сею вулицею?»
«Вже ж я ходив, вже ж я надив
Да півтора року,
Докіль, докіль не дізнались
Воріженьки збоку.
Ой рад би я, моя мила,
До тебе ходити:
Засідають воріженьки,
Хотять мене вбити!»
Котилися вози з гори
Да в долині стали;
Кохалися, любилися —
Тепер перестали.
Кохалися, любилися,
Що мати не знала;
Не дай Боже розійтися,
Як чорная хмара.