КАЛИНА-символ зрілості дівчини. Тому червону калину часто використовують у весільних обрядах, де вона свідчить ще й про дівочу чистоту.
В широкому смислі, калина – це символ вогню, українського роду і неньки – України, духовної нескореності й світлої пам’яті. Тому має бути біля кожної хати, біля кожної садиби.
Її назва – від слова «калити», тобто «загартовувати». А в цьому процесі воєдино зливаються дві могутніх стихії – вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі. Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною – і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, й в люті морози.
Своєю стійкістю і невибагливістю калина зв’язує різні пори року — бо як без неї побачила б зима яскраво-червону літню ягоду?! А також пов’язує різні історичні епохи – бо звідки взялася б відвага нащадків, якби не було пам’яті про звитягу предків?!
Тож навіть на могилі калина не є символом смерті, а символом людської пам’яті.
Вона ще й символ духовного життя жінки, в якому – і дівочість, і краса та кохання, і заміжжя, і родинні радощі та смутки, і сімейне щастя та людське горе.
А калиновий міст-то особлива межа, за якою кожну дівчину чекає Віра, Надія і Любов, притім, у кожної з дівчат – своя Віра, своя Надія, своя Любов. І ніхто не може і не має права претендувати на чужу…
Калинині сестри – Малина і Шипшина, і вони всі троє проходять калиновим мостом, ілюструючи, що дівчину-жінку в житті чекають і гіркота калини, і солодощі малини, і колючість шипшини.
