Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко.
Соснові клепки, а дубове денце,
Не цурайся, моє серце.
Соснові клепки, а дубове денце,
Не цурайся, моє серце.
Там плавало відеречко
Троє суток із водою.
«Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою».
«Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою».
«Ой рада б я виходити,
Із тобою говорити:
Лежить нелюб на правій руці,
Так боюся розбудити.
Лежить нелюб на правій руці,
Так боюся розбудити.
Ти, козаче, молоденький,
В тебе коник вороненький:
Сідлай коня та їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя.
Сідлай коня та їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя».
Козак коника сідлає,
До коника промовляє:
«Біжи, мій коню, біжи, вороненький,
Аж до тихого Дунаю!
Біжи, мій коню, біжи, вороненький,
Аж до тихого Дунаю!
В Дунай-воду подивлюся
Та із горя утоплюся…
Прощай, дівчино, прощай, рибчино!
Вже ж я більше не вернуся!
Прощай, дівчино, прощай, рибчино!
Вже ж я більше не вернуся!»