Собор Св. Софії. 1037 р. Київ

Храм, присвячений Софії — Премудрості Божій, було закладено за князювання Ярослава Мудрого у 1017 р. на честь його перемоги над печенігами. На думку багатьох дослідників, спорудження собору завершено в 1037 р.

Це був головний митрополичий храм Київської Русі, де відбувалися різні урочистості, важливі державні церемонії; тут було засновано першу бібліотеку. Храм став усипальницею багатьох князів; уцілів, зокрема, мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого. В результаті значних перебудов наприкінці XVII — на початку XVIII cm. форми собору набули барокового вигляду.

Фрагмент східного фасаду
 
                                       План собору                                             Фрагмент апсид собору
В інтер’єрі храму
Се. Софії збереглося близько 260 кв. м мозаїк та 3000 кв. м фресок періоду
Київської Русі. Мозаїчні розписи вкривають площини головного вівтаря та
центральної бані. Унікальну мистецьку цінність становлять, зокрема, мозаїчні
зображення Христа Вседержителя і Богоматері Оранти. Фрескові розписи з
багатофігурними композиціями, окремими постатями та орнаментами добре
збереглися у центральній наві та вежах собору. Як об’єкт, що становить надзвичайну
архітектурну й мистецьку цінність, собор занесено до списку Всесвітньої
культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.

 

Загальний вигляд собору з південного сходу

Собор Св. Софії та дзвіниця в історичній забудові Києва

Фрагмент інтер’єру з центральною апсидою та банею

Скоморохи. Фреска у південній вежі собору

Загальний вигляд собору

Оранта. Мозаїка центральної апсиди