Світи, світи, місяцю, гей,
Ще й ясна зоря, та гей, гей, гей, гей!
Просвіщай доріженьку
Аж на край села.
Просвіщай доріженьку, гей,
Аж на край села, та гей, гей, гей, гей!
Аж до того дворика,
Де живе вдова.
А у тої вдівоньки, гей,
Дочка молода, та гей, гей, гей, гей!
По світлоньці ходить,
Чеше волоса.
Чеше ж вона, чеше, гей,
Перечісує, та гей, гей, гей, гей!
Голубою лентою
Переплітає.
А другою, красною, гей,
Перев’язує, та гей, гей, гей, гей!
До свого миленького
Переказує:
«Утоптав доріженьку, гей,
Перестав ходить, та гей, гей, гей, гей!
Зробив худу славоньку,
Покинув любить».
Чеше ж вона, чеше, гей,
Ще й пригладжує, та гей, гей, гей, гей!
Подруженькам-голубонькам
Переказує:
«Не ходіть на вулицю, гей,
В чужій стороні, та гей, гей, гей, гей!
Не діймайте віроньки
Козаченькові».