За туманом нічого не видно, (2)
Тільки видно дуба зеленого. (2)
Під тим дубом криниця стояла, (2)
Там дівчина воду набирала. (2)
Та втопила золоте відерце — (2)
Заболіло в дівчиноньки серце. (2)
«А хто ж моє відерце дістане, (2)
Той зо мною на рушничок стане». (2)
Обізвався козак молоденький: (2)
«А я твоє відерце дістану (2)
І з тобою на рушничок стану». (2)