Баран — у багатьох народів символ багатства, доброї долі, чоловічої сили, родючості, вогню, небесних світил. А часом і війни, охорони рідних домівок, чоловічих ратних подвигів. Вівця, ягня — жертовна тварина, символ смирення, невинності, послуху.
У єгипетській міфології бог родючості Хнум зображувався у вигляді барана; згодом — людини з баранячою головою. Хнум створив з глини на гончарному крузі першу
людину, мав владу над людською долею і допомагав жінкам при пологах. Вважався
подателем води та охоронцем витоків Нілу, був богом-воїном. Оскільки слова
“баран” і “ба” (один з елементів, що складає людську
сутність, душа, втілення життєвої сили) по-єгипетськи звучать однаково, Хнум
вважався втіленням душ багатьох богів.
Давні
тюрки вірили, що чарівний камінь “яда”, за допомогою якого можна
викликати або ж припинити негоду — дощ, сніг, град, — можна роздобути у шлунку
вівці.
тюрки вірили, що чарівний камінь “яда”, за допомогою якого можна
викликати або ж припинити негоду — дощ, сніг, град, — можна роздобути у шлунку
вівці.
Іранці
завжди раді були проявам фарну. Фарн (у давньоіранських віруваннях — хварна) —
це позначення і сонячного сяючого начала, божественного вогню, і зростаючої
сили, успіху. Це слава, велич, харизма, повнота, пишнота. В іранській
міфологічній традиції це божественна сутність, що приносить багатство, владу й
могутність. Це також добра доля, щастя. Фарн, за віруваннями, є в людей, у міст
і сіл, у країн і народів. В іранському мистецтві поширений образ барана як
утілення фарну. Це також пов’язує фарн із Веретрагною (іранським богом війни й
перемоги над мороком), адже в інкарнації барана Веретрагна символізував царську
владу.
завжди раді були проявам фарну. Фарн (у давньоіранських віруваннях — хварна) —
це позначення і сонячного сяючого начала, божественного вогню, і зростаючої
сили, успіху. Це слава, велич, харизма, повнота, пишнота. В іранській
міфологічній традиції це божественна сутність, що приносить багатство, владу й
могутність. Це також добра доля, щастя. Фарн, за віруваннями, є в людей, у міст
і сіл, у країн і народів. В іранському мистецтві поширений образ барана як
утілення фарну. Це також пов’язує фарн із Веретрагною (іранським богом війни й
перемоги над мороком), адже в інкарнації барана Веретрагна символізував царську
владу.
Переконання,
що баран приносить щастя, багатство, побутувало й в українців. У важливі,
доленосні моменти життя (скажімо, на весільному посаді) люди сідали на волохату
овечу шкуру, аби в них завжди був достаток і все велося успішно. Баранців
зображують на писанках, а писанковий, різьбярський і ткацький мотив
“баранячі ріжки”, схожий на зображення зростаючих пагонів-листочків,
символізує родючість і достаток.
що баран приносить щастя, багатство, побутувало й в українців. У важливі,
доленосні моменти життя (скажімо, на весільному посаді) люди сідали на волохату
овечу шкуру, аби в них завжди був достаток і все велося успішно. Баранців
зображують на писанках, а писанковий, різьбярський і ткацький мотив
“баранячі ріжки”, схожий на зображення зростаючих пагонів-листочків,
символізує родючість і достаток.
Вважається,
що церковні дзвони мають чудесну силу відганяти зло. В українській загадці такі
дзвони на церковній дзвіниці порівнюють із баранцями: “Межи двома горами
б’ються барани золотими рогами”.
що церковні дзвони мають чудесну силу відганяти зло. В українській загадці такі
дзвони на церковній дзвіниці порівнюють із баранцями: “Межи двома горами
б’ються барани золотими рогами”.
У
щедрівці співають, накликаючи господарям добру долю і багатство:
щедрівці співають, накликаючи господарям добру долю і багатство:
Щедрик,
щедрівочка,
щедрівочка,
Прилетіла
ластівочка.
ластівочка.
Стала
собі щебетати,
собі щебетати,
Господаря
викликати.
викликати.
Вийди,
вийди, господарю,
вийди, господарю,
Подивися
на кошару.
на кошару.
Там
овечки покотились,
овечки покотились,
А
ягнятка народились.
ягнятка народились.
Баран
— символ чоловічої сили. За давньоіндійською міфологією, якось щедрий на
кохання цар богів Індра накинув оком на гарненьку дружину ріши Гаутами. Індра
прийшов до них у дім, набравши подоби Гаутами, і спокусив його дружину.
Гаутама, дізнавшись про це, прокляв Індру так, що той утратив свої органи чоловічої
сили. Однак боги повернули своєму царю чоловічу спроможність, притуливши до
його тіла тестикули барана.
— символ чоловічої сили. За давньоіндійською міфологією, якось щедрий на
кохання цар богів Індра накинув оком на гарненьку дружину ріши Гаутами. Індра
прийшов до них у дім, набравши подоби Гаутами, і спокусив його дружину.
Гаутама, дізнавшись про це, прокляв Індру так, що той утратив свої органи чоловічої
сили. Однак боги повернули своєму царю чоловічу спроможність, притуливши до
його тіла тестикули барана.
Баран
пов’язується в міфологічній свідомості із сильними воїнами, лицарями. Так,
могутній герой, що з’являється на полі бою в образі дикого барана і верже
ворогів своїми крутими рогами, часто зустрічається в арабській поезії. Реком,
божество родючості в осетинській міфології, покровитель місцевості в Північній
Осетії, був водночас і воїном. У храмі Рекома зберігалися його зорова труба,
шолом, стріли та інші речі, наділені чудесною силою. У певний день у році
чоловіки селища приносили в жертву Рекомові баранів. Жінок до цих дійств не
допускали. Розповідали, що якось жінка, з дитиною на руках, женучи жертовного
барана, необачно наблизилася до храму — та раптом налетів лютий вітер і
перетворив на кам’яні боввани й жінку, й дитину, й барана.
пов’язується в міфологічній свідомості із сильними воїнами, лицарями. Так,
могутній герой, що з’являється на полі бою в образі дикого барана і верже
ворогів своїми крутими рогами, часто зустрічається в арабській поезії. Реком,
божество родючості в осетинській міфології, покровитель місцевості в Північній
Осетії, був водночас і воїном. У храмі Рекома зберігалися його зорова труба,
шолом, стріли та інші речі, наділені чудесною силою. У певний день у році
чоловіки селища приносили в жертву Рекомові баранів. Жінок до цих дійств не
допускали. Розповідали, що якось жінка, з дитиною на руках, женучи жертовного
барана, необачно наблизилася до храму — та раптом налетів лютий вітер і
перетворив на кам’яні боввани й жінку, й дитину, й барана.
У
південнослов’янській міфології кукер — це втілення родючості, у весняних
карнавальних обрядах його зображував чоловік в одязі переважно з овечої чи
козячої шкури, з великим дерев’яним фалосом.
південнослов’янській міфології кукер — це втілення родючості, у весняних
карнавальних обрядах його зображував чоловік в одязі переважно з овечої чи
козячої шкури, з великим дерев’яним фалосом.
Баран
у міфологічній свідомості пов’язаний з небесними світилами. У різних народів,
залежно від їхніх традицій і вірувань, ця тварина асоціювалася то з сонцем, то
з місяцем, а то й із зірками.
у міфологічній свідомості пов’язаний з небесними світилами. У різних народів,
залежно від їхніх традицій і вірувань, ця тварина асоціювалася то з сонцем, то
з місяцем, а то й із зірками.
Священною
твариною єгипетського бога сонця Амона вважався баран; Амона зображували
зазвичай у людській подобі, з головою барана.
твариною єгипетського бога сонця Амона вважався баран; Амона зображували
зазвичай у людській подобі, з головою барана.
Баран
був священною твариною Алмакаха — божества місяця, бога-предка, покровителя і
володаря країни Ємен. Алмаках також вважався божеством дощу, землеробства й виноградарства.
Його священними символами вважалися блискавка та серпок місяця. Цей бог мав
різні іпостасі. Скажімо, в місті Сірках він звався “володарем кам’яних
баранів”, тамтешній храм був оздоблений фризами із зображеннями цих
тварин.
був священною твариною Алмакаха — божества місяця, бога-предка, покровителя і
володаря країни Ємен. Алмаках також вважався божеством дощу, землеробства й виноградарства.
Його священними символами вважалися блискавка та серпок місяця. Цей бог мав
різні іпостасі. Скажімо, в місті Сірках він звався “володарем кам’яних
баранів”, тамтешній храм був оздоблений фризами із зображеннями цих
тварин.
Росіяни
пов’язували барана із зірками. У російських середньовічних астрологічних
текстах сім планет, що впливають на долю людей, називаються рожаницями, отже,
асоціюються з Родом і, можливо, волостю. Це проливає світло на назву сузір’я
Волосині (укр. Волосожар; грецька назва — Плеяди) і вказує на стосунок його до
культу стародавнього бога худоби, багатства й мистецтв Велеса (Волоса). У
Тульській губернії у день святого Власія (що посів місце давнього Волоса)
відбувався ритуал “гукання зірки”. Коли на небі з’являлися зірки,
вівчарі виходили на вулицю, ставали на овчину і співали, закликаючи зірку
освітити “вогнем невгасимим білоярих “, і щоб “овець було
більше, ніж зірок на небі”. Сузір’я Волосожарів пов’язується також із
жінками та волоссям (волосся асоціювалося з промінням).
пов’язували барана із зірками. У російських середньовічних астрологічних
текстах сім планет, що впливають на долю людей, називаються рожаницями, отже,
асоціюються з Родом і, можливо, волостю. Це проливає світло на назву сузір’я
Волосині (укр. Волосожар; грецька назва — Плеяди) і вказує на стосунок його до
культу стародавнього бога худоби, багатства й мистецтв Велеса (Волоса). У
Тульській губернії у день святого Власія (що посів місце давнього Волоса)
відбувався ритуал “гукання зірки”. Коли на небі з’являлися зірки,
вівчарі виходили на вулицю, ставали на овчину і співали, закликаючи зірку
освітити “вогнем невгасимим білоярих “, і щоб “овець було
більше, ніж зірок на небі”. Сузір’я Волосожарів пов’язується також із
жінками та волоссям (волосся асоціювалося з промінням).
В
українській загадці так позначають зоряне небо з місяцем: “Один баранець
пасе тисячі овець”. Або: “Поле не міряне, отара не лічена, посередині
пастух рогатий”, тобто місяць, який пасе свою величезну отару. До речі, у
вигляді стада, що пасеться у загробному світі, часто уявлялися душі померлих.
українській загадці так позначають зоряне небо з місяцем: “Один баранець
пасе тисячі овець”. Або: “Поле не міряне, отара не лічена, посередині
пастух рогатий”, тобто місяць, який пасе свою величезну отару. До речі, у
вигляді стада, що пасеться у загробному світі, часто уявлялися душі померлих.
Вівця,
ягня — чи не найпоширеніша жертовна тварина серед більшості народів людства.
Білих або чорних ягнят, баранців, овечок приносять у жертву богам родючості,
гостинності, багатства, домовикам і духам місцевостей. Так, коли в грузинській
родині вчинялася
сварка, то вважали, що в цьому винен домовик — сахліс ангелозі. Тоді йому в
жертву приносили вівцю або свиню, кроплячи кров’ю жертовної тварини двері й
стіни дому.
ягня — чи не найпоширеніша жертовна тварина серед більшості народів людства.
Білих або чорних ягнят, баранців, овечок приносять у жертву богам родючості,
гостинності, багатства, домовикам і духам місцевостей. Так, коли в грузинській
родині вчинялася
сварка, то вважали, що в цьому винен домовик — сахліс ангелозі. Тоді йому в
жертву приносили вівцю або свиню, кроплячи кров’ю жертовної тварини двері й
стіни дому.
Білого
баранця приносили щороку у травні в жертву Таранджелозу (в осетинській
міфології — божество родючості однієї з місцевостей). У жертву божеству неба, громовику і водночас племінному богу війни масаїв Нгаї приносили чорну вівцю.
Білу, або білу з жовтою головою вівцю (що загалом символізувала благополуччя)
жертвували монгольському божеству вогню, родового та сімейного вогнища Отхан-Галахану.
Вівцю також жертвували Пергрубрюсу (у прусській міфології — божество весни і
рослинності). Овець і корів приносили в дар осетинському Ринибардуагу — повелителю
хвороб, — аби лихо страшних епідемій минало домівки й села.
баранця приносили щороку у травні в жертву Таранджелозу (в осетинській
міфології — божество родючості однієї з місцевостей). У жертву божеству неба, громовику і водночас племінному богу війни масаїв Нгаї приносили чорну вівцю.
Білу, або білу з жовтою головою вівцю (що загалом символізувала благополуччя)
жертвували монгольському божеству вогню, родового та сімейного вогнища Отхан-Галахану.
Вівцю також жертвували Пергрубрюсу (у прусській міфології — божество весни і
рослинності). Овець і корів приносили в дар осетинському Ринибардуагу — повелителю
хвороб, — аби лихо страшних епідемій минало домівки й села.
Мусульмани
у дні курбан-байраму для жертвоприношень забивали найкращу худобу. Цей обряд
пов’язаний зі старозаповітною легендою, за якою Бог послав випробування
прабатьку арабів Ібрагіму (біблійному Аврааму): звелів принести в жертву сина
Ісмаїла (за Старим Заповітом — Ісаака). Коли Ібрагім підніс над сином ножа,
Аллах дозволив замінити жертву ягням. Мораль цього в тому, що людина матиме
благословення тільки тоді, коли підкорятиметься волі Всевишнього. Ця легенда
символізує також відмову від людських жертв, які приносили предки арабів. Коли
родину мусульманина відвідує дорогий гість, тоді теж ріжуть ягня, а його кров’ю
змащують лоб гостя. Перед тим, як почати споруджувати будинок, мулла приносить
у жертву ягня, повернувши його голову до Мекки, а кров’ю змочує фундамент.
у дні курбан-байраму для жертвоприношень забивали найкращу худобу. Цей обряд
пов’язаний зі старозаповітною легендою, за якою Бог послав випробування
прабатьку арабів Ібрагіму (біблійному Аврааму): звелів принести в жертву сина
Ісмаїла (за Старим Заповітом — Ісаака). Коли Ібрагім підніс над сином ножа,
Аллах дозволив замінити жертву ягням. Мораль цього в тому, що людина матиме
благословення тільки тоді, коли підкорятиметься волі Всевишнього. Ця легенда
символізує також відмову від людських жертв, які приносили предки арабів. Коли
родину мусульманина відвідує дорогий гість, тоді теж ріжуть ягня, а його кров’ю
змащують лоб гостя. Перед тим, як почати споруджувати будинок, мулла приносить
у жертву ягня, повернувши його голову до Мекки, а кров’ю змочує фундамент.
У
сповідників Старого Заповіту ягня також було однією з тих тварин, котрих
найчастіше приносили в жертву. За Старим Заповітом,” перші діти перших
людей, Каїн і Авель, принесли в жертву Богові
різні дари. Пастир овець Авель приніс первородних ягнят зі свого стада, а Каїн
дав жертву “від плодів землі”. Господь Авелеву жертву прийняв, а
Каїновою знехтував. Тоді Каїн розізлився і вбив брата. Вважається, що Авель —
це праобраз Ісуса Христа. Овечка в біблійній мові — це тварина, що уособлює
смиренність серця, найбезвинніше створіння. Пасхальний агнець євреїв став
прообразом Христа. Христос іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.
Про Ісуса Христа написано: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу
бере!” (гріхом світу є гріх Адама — боговідступництво). Агнець — символ
безмежної любові. До Вселенського собору 692 року Ісус Христос зображувався на
іконах у вигляді ягняти. Смиренний і чистий образ Агнця представляє нам Того, хто
викупив людей для Бога — людей, загиблих через рабське підкорення почуттям,
через духовну гординю.
сповідників Старого Заповіту ягня також було однією з тих тварин, котрих
найчастіше приносили в жертву. За Старим Заповітом,” перші діти перших
людей, Каїн і Авель, принесли в жертву Богові
різні дари. Пастир овець Авель приніс первородних ягнят зі свого стада, а Каїн
дав жертву “від плодів землі”. Господь Авелеву жертву прийняв, а
Каїновою знехтував. Тоді Каїн розізлився і вбив брата. Вважається, що Авель —
це праобраз Ісуса Христа. Овечка в біблійній мові — це тварина, що уособлює
смиренність серця, найбезвинніше створіння. Пасхальний агнець євреїв став
прообразом Христа. Христос іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.
Про Ісуса Христа написано: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу
бере!” (гріхом світу є гріх Адама — боговідступництво). Агнець — символ
безмежної любові. До Вселенського собору 692 року Ісус Христос зображувався на
іконах у вигляді ягняти. Смиренний і чистий образ Агнця представляє нам Того, хто
викупив людей для Бога — людей, загиблих через рабське підкорення почуттям,
через духовну гординю.
“Мені
моя сопілка і вівця дорожчі від царського вінця”, — відповів Григорій
Сковорода посланцеві Катерини II, коли та хотіла запросити поета-філософа на службу
до царського двору. Про вівцю є українська приказка: “Вівця, як
бджола”. В іншій приказці пояснюється сенс цього: “Бджола мед носить
не для себе, вівця шерсть носить не для себе”. Обом властиві самопожертва
та образ “божої тварини”.
моя сопілка і вівця дорожчі від царського вінця”, — відповів Григорій
Сковорода посланцеві Катерини II, коли та хотіла запросити поета-філософа на службу
до царського двору. Про вівцю є українська приказка: “Вівця, як
бджола”. В іншій приказці пояснюється сенс цього: “Бджола мед носить
не для себе, вівця шерсть носить не для себе”. Обом властиві самопожертва
та образ “божої тварини”.