ЖУРАВЕЛЬ – названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту – відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів.
Повертаючись з вирію весною, журавлі несуть з собою людські душі, котрі поселяться у немовлят, що народяться весною і влітку. Тому «кру – кру», яким журавлі повідомляють про свій приліт, веселе і щасливе. Отож, коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури – журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.
Коли ж журавлі відлітають у вирій, то їхнє «кру – кру» відчутно сумне і дійсно журливе (а тому й журавлине!), бо несуть вони з собою душі покійних і грішних людей, яких чекають післяжиттєві муки за вчинені прижиттєві гріхи. Тривожити журавлів, що відлітають у вирій, це все рівно, що тривожити душі людей при їх відході до іншого світу.