ГРУША – символ самотньої молодої жінки та її печальної долі. Вона – покровителька дівоцтва і своєрідна подруга молодих дівчат: виходячи заміж, дівчина прощається з грушею як свідком і супутником свого дівоцтва.
Своєю символікою груша підкреслює необхідну, але сумну сторону світобудови: не буває дня без ночі, як не буває світла без тьми, так і не буває доброї долі без лихої. Тому-то стовбур і гілки груші не такі гладенькі, як у яблуні, а шорсткі та ще й з колючками. Як в людському житті – більше шорсткого та колючого… Рубати грушу – то великий гріх, бо посягаєш на чужу долю, яка і без того гірка; а, зрубавши, собі здобудеш долю ще лихішу…
Груша має і магічну силу: в першу купіль дитини клали гілочки груші, аби дитя було стійким до колючого життя; породілі дають грушевий напій, аби мала сили побороти страждання і болі; у весільний коровай застромлюють гілку груші з колючками, аби молодята могли подолати сімейні негаразди.
Груша ніби підказує: хто не побоїться колючок на її гілках, той скуштує солодких, як мед, її плодів; а хто здолає життєві перешкоди, той пізнає істинну суть і красу життя.
