Пори року

ВЕСНА
В давнину вона була початком не лише господарського, а й календарного року – рахували рік з 1 березня, першого дня весни. Це пора торжества дня і кохання, коли над світом людей панує богиня життєвої злагоди і гармонії Лада та її донька Леля, покровителька закоханих.

Весною воскресає і відроджується життєдайна сила Сонця. Тому на Весну припадають найкрасивіші та найулюбленіші народні свята – Благовіщення, Воскресіння Христове, часто Вознесіння, а інколи й Зелені свята (за умови ранньої Пасхи).

Образ Весни – юна красуня з розпущеними косами та у віночку, сплетеному з зеленого барвінку та перших квітів. її птахи -ластівка, котра Весну розпочинає, бо приносить ключі, якими замикає зиму і відмикає весну-літо, і соловейко, котрий весну закінчує. Та ще жайворонок, який виспівує весну над полями. І зозуля, яка тільки весною починає «кукувати» людям літа.
То весна – старт всьому живому, красивому і радісному…
ЛІТО
 
Сильна, як і Зима, найвеличніша пора року, тільки її сила та велич в теплі та стиглості, а не в холоді та застиглості. Літо з Зимою схрещують свої гарячі і холодні мечі на теренах Весни, особливо, весни ранньої, коли теплі дні чередуються з морозами і сніговіями. Битва Літа і Зими розпочинається на Стрітення: впевнене у своїй перемозі, Літо виходить на прю в одній сорочці, а Зима, передчуваючи поразку, одягає сім кожухів. Однак, і це їй не допомагає… За давніми переказами, богиня Літо долає Бабу-Зиму неперевершеною Божественною красою букета літніх квітів – від одного погляду на них тане лід Зими, а снігопади переходять у теплі дощі.
Образ Літа – молода, щедра і багата дівчина-красуня, у вбранні та прикрасах якої все доречне і чарівне: і квіти, і трави, і плоди, і стиглі ягоди, і налиті теплом колоски.
Літо – то найсприятливіша пора року, коли будь-яку справу можна і завершувати, і продовжувати, і навіть розпочинати.
На літню пору припадають давні і сучасні християнські свята: в основному, Зелені свята або Трійця, завжди – Івана Купала, Спаса, Перша Пречиста…
ОСІНЬ
Якщо Весна – старша сестра Літа і захищає його від підступних ударів умираючої Зими, то Осінь – його молодша сестра, котра приймає на себе колючі крижані уколи зміцнілої і озлобленої Баби-Зими, що наближається. То Весна захищає багатства Літа від пізніх морозів-холодів, а Осінь – від ранніх.
Осінь чарівна не лише своїми щедрими дарами – саме осінньої пори кожна нива, кожен сад віддають людям все, що в них залишилося (а останній дар – то дар найщедріший!), а й своїми яскравими барвами, голубою далечінню небес, передзимовим гамором та метушнею пташини.
Її донька Мокрина завершує літні дні густими дощами – це і сумний плач залітнім теплом і сонячними днями, і животворний дар землі для осінніх посівів озимих хлібів.
Восени – і Друга Пречиста, і Свято Чесного Хреста, і Покрова, і початок Різдвяного посту…
ЗИМА
Пopa року, коли вся природа вмирає або засинає, а все живе та рухоме, захищаючись від холодів, і зберігаючи тепло для весняного воскресіння, замикається в собі, відгороджується від замороженого довкілля. Зима -то «хвороба» Землі, яка в зимову пору відпочиває-лікується, аби зі свіжими силами-соками зустріти тепло і світло Весни. На відміну від Літа та Осені, Зима дуже скупа та бідна.
Її образ – стара і товста баба з величезними зубами і кістлявими пальцями (але може бути і холодною красунею з крижаним блиском в очах). її чоловік – Дід Мороз, який виконує все, що вона йому накаже; син – Сніговій, котрий сипле снігу стільки і там, де вона велить; невістка – Завірюха, а внучка – Метелиця; є й онуки – Приморозки. З такою «зимово-морозною» сім’єю Зима може накоїти багато лиха, тому до неї слід серйозно готуватись. А підготовлена людина люту зимову облогу використає для відпочинку та збереться з силами для успішної праці з настанням весни…
Однак, і Святий Миколай, і Новий Рік. і Різдво Христове, і Богоявлення – Водохреща, і Стрітення приходять взимку, чим свідчать: Зима безсила проти всього світлого і радісного, вона неспроможна зупинити переможне сходження Сонця до Весни і Літа…