Сівши за стіл в гостях. Як вихована людина, тримайте руки подалі від обличчя. Не поправляйте ними безупинно волосся й не потирайте в замисленості підборіддя! Слід просто сидіти, поклавши руки на коліна. Це допоможе втриматися від метушливих рухів, бажання посмикати скатертину або перевірити наявність столового прибору.
.jpg)
Але тут нервова людина може не витримати та всетаки покласти лікті на стіл. Під час застілля класти лікті на стіл не рекомендується (це можуть дозволити собі зробити в деяких випадках тільки жінки), тому що в цьому випадку вам доведеться зігнутися над тарілкою, крім того, широко розставлені руки будуть заважати вашим сусідам.
Найгалантніші кавалери беруть зі столу страву, яка стоїть недалеко від них, а не на іншому кінці столу, і в першу чергу пропонують її тим, хто сидить поряд: спочатку жінкам, потім чоловікам, а після — дівчаткам та хлопчикам.
До речі, чи варто віддавати страву в руки сусідці ліворуч? Ви повинні тримати блюдо у своїх руках стільки часу, скільки потрібно їй, щоб перекласти їжу на свою тарілку. Що таке достатня порція — це теж повинна вирішувати вона.
До кожної страви чи салату повинні бути окремі ложки та виделки — саме ними й треба накладати їжу у свою тарілку. Тягтися через весь стіл своєю виделкою, щоб нанизати на неї шматочок, який сподобався, украй непристойно. Крім того, можна впустити з такими зусиллями взятий шматочок і залишити його в чужій тарілці.
.jpg)
Не слід розпочинати їжу, перш ніж частування не було запропоновано всім гостям. Коли приносять наступну страву, то слід почекати, поки нею зацікавляться та покуштують інші присутні, хоча це зовсім не обов’язково. Чоловіки, відповідно до прийнятих правил, повинні почекати, поки не візьмуться за їжу дами, які сидять поруч.
Як стверджують допитливі історики, серветку людство з успіхом використовує більше 2000 років. Давні греки витирали руки шматочками хліба чи тостами, які спеціально подавалися на стіл. Але вже в Римській імперії з’явилися на світ серветки.
У 1720 році Александр Сміт познайомив світ із жахами Нью-Гейтської в’язниці в Лондоні, де арештованим доводилося «замість серветок користуватися власними сорочками та зовнішньою поверхнею штанів». У XVII столітті британські офіцери та солдати в походах обідали із серветками на колінах.
Протягом століть виробилося шість способів користування серветками. Античні римляни підв’язували їх під шию або заправляли за комір. Пізніше з’явився звичай виготовляти серветки у вигляді довгих простирадл і класти на коліна декільком співтрапезникам — цей звичай можна спо¬стерігати й під час сільського весілля.
Потім прийшов час індивідуальних серветок, що разом з водою подавалися до та після їжі. Еразм Роттердамський писав: «Коли за столом подають серветку, її треба покласти на плече або повісити на ліву руку». На плече серветки тепер мало хто кладе, а от офіціанти зберегли звичай тримати їх на зігнутій руці.
Найбільш сильне враження на оточуючих справляють такі дії сидячого за столом: він, елегантно схопивши серветку за кінчики, ефектним змахом розкриває її і з виглядом переможця гордо заправляє за пояс. Або він її заправляє за верхній ґудзик піджака, демонструючи тим самим своє знайомство з побутом купецтва, узяте з історичних кінофільмів. Серветку слід роз¬горнути (без яких-небудь різких рухів!) і спокійно, не хвилюючись, покласти собі на коліна.
.jpg)
Полотняною серветкою ні в якому разі не треба витирати губи. Губи витирають паперовими серветками. Інша справа, що паперових серветок може й не бути, тому що наївні господарі розраховують на те, що гості вміють акуратно їсти.
Серветкою не можна протирати виделку чи ложку, як це робиться в їдальнях.
Перед виходом з-за столу серветку треба покласти праворуч від тарілки. А якщо тарілка прибрана, то в центрі. При цьому немає необхідності ретельно складати серветку. Досить буде покласти її таким чином, щоб вона не розгорнулася й не впала зі столу.