Слов’янська мова

Звідки початок слов’янства, звідки ідуть корені слов’янства, чи завжди були слов’яни на європейських землях і зокрема в Україні? Якщо вони прийшли, то хто був до них, як вони самі утворилися, чи це утворення монолітне чи можливо це наслідок взаємодії кількох етнічних компонентів?

Важко виділити період формування словян як цілісності оскільки і досі існують їхні нащадки і в кожному з нащадків як крізь каплю води видно їхні витоки, вони всі походять з одного джерела. Давнє минуле Європи виглядає в такий спосіб: північ Європи заселена предками теперішніх угро-фінських народів, південь Європи пов’язаний з Африкою і Кавказом, а в проміжку між північчю і півднем Наддунайська область.

Першими  з’являються на території Європи індоєвропейські народи і племена, вони відкрили чудові якості цієї долини Дунаю для рільництва. Ці індоєвропейці відтискають угро-фінів на північ, поступово асимілюють їх, а представників середземноморських культур відтискають на південь так само частково їх асимілюючи.

Найдавніший шар індоєвропейський на території України, пов’язується  безпосередньо з трипільською культурою. Вчений Трубачов Олег Миколайович звернув увагу на істотний збіг території поширення трипільської культури, яка відома нам за даними археології, з територією поширення балканських гідронімів, назв  річок балканського походження. Як наприклад р. Сірет в західній Україні, в Карпатах р. Опор, в центрі України р. Ятрань.

Трубачов Олег Миколайович

Територія поширення пам’яток трипільської культури практично збігається з територією поширення назв декійського і фракійського походження і в такому разі трипільська культура постає перед нами як компонент значно ширшого явища, яке охоплює весь центр Європи і бере свій початок з півдня. В східній частині України переважають назви цілком іншого походження це р. Псло, Псилець і навіть Псинька, р.Ворскла. За різними джерелами походженню цих назв можна знайти  різні тлумачення, але немає у цих назв ні фіноугорської типології, ні європейської. Вчені схиляються до Кавказького походження цих назв, в тому числі і Трубачов. Варто згадати, що цей корінь присутній в таких топонімах як: туапсе, натапсе псише і т.д. типово кавказькі топоніми.

І ось саме ці степові культури і спричинили руйнування трипільського укладу. Зберігся шар попелу, сліди пожеж на всіх без винятку поселень трипільської культури. Очевидно, що це було вторгнення і виявляється що кінець трипільської культури припадає на III тисячоліття до н.е.,  мінус 3000 р..
Як далі склалася доля носіїв давніх рільничих культур: ореал їхнього поселення припадає на центральну Європу, починаючи з Балкан і по долині Дунаю. Дослідники ж уявляють собі становище на лінгвістичній карті Європи інакше, а саме наприкінці II тисячоліття до н. е. Вважається, що виявлено германські, італьські, балтійські, іллірійські, діалекти, а на заході кельнські діалекти які починають розвиватися в усіх напрямках по Європі. Виявляється, що балти родичі слов’ян, це  помітно аж досі і київський вчений Непокупний А.П. написав на віть книжку «Балтійські родичі слов’ян».

                   

Після балтійського компоненту, основи слов’янських мов, найважливішу роль в їх історії зіграв компонент  ітайський – це предкові діалекти таких пізніше мов як, латинська, а після неї сучасні романські мови. Отже відбувся контакт впродовж 200 – 300 р. між балтами і італіками, наслідком взаємодії балтських племен і італьських за термінологією Мартинова стали – протослов’яни. В той час коли третій компонент скіфський, іранський додався до цих двох значно пізніше VI – V ст. до н.е. Власне це вже історичні часи, в  цей час, в басейні Дніпра відбуваєься в продовж кількох років мирне співжиття степових іранських племен і європейських західних протослов’янських.

Що до скіфів, ось назви річок іранського походження на території України: р. Бог, р. Надра, р. Хорол і багато інших. Але, що найголовніше це  п’ять великих  річок, що течуть через Україну і впадають в Чорне море, всі вони мають спільний корінь – це р. Дунай; р. Дністер; р. Дніпро; р. Дін; р. Донець. Що ж це за корінь, цей корінь іранською мовою означає вода, і в нащадках іранців, в теперішніх оситин, це слово означає річка. Компонент іранський наявний в багатьох сучасних слов’янських мовах, навіть у тих, що не могло бути історичного контакту з іранськими мовами.

Отож поширення саме слов’янської мови за даними вчених  розпочато з території Польщі та України. Рідко трапляється так, що одна група населення вороже контактує з іншою і знищує її. Найчастіші контакти це все таки інфільтрація, проникнення культур, змішування культур, формування чогось третього нового, внаслідок господарських культурних і мовних контактів.