Звідки взялися українці?

Кожен народ існує в часі і просторі, десь колись виникає, живе, розквітає, щоб потім виконавши  відведену йому історією місію поступитися місцем під сонцем тим, хто прийде йому на зміну.  Так невблаганна логіка історії.

Хто ж ми такі, українці, звідки і коли з’явилися на арені світової історії, який наш родовід?

Першим слідам людини сучасного типу на українській землі, близько 30 тис. р. Через кілька тисячоліть, після того як відступив останній льодовик, древні мешканці нашого краю навчились обробляти землю. А 5 тис. р. тому землеробські племена вже досить густо заселяли всю величезну територію між Дунаєм і Дніпром.

В кінці минулого століття на Київщині під Трипіллям, вчені вперше розкопали рештки одного з поселень тих прадавніх часів. Трипільці – так умовно називали носіїв цієї культури, були вправними землеробами, імовірно знали дерев’яне запряжене волами  рало, оселі свої вони будували і розписували подібно до того, як це через тисячоліття робили українські селяни. Трипільська кераміка віддалено нагадує українські свищики, горшки, миски і глечики.

Але чи були трипільці нашими прямими етнічними пращурами, схоже, що ні. Трипільці на думку вчених значною мірою нащадки вихідців з Анатолії та Балкан, а українці належать до середньоєвропейського типу людності.
У 3 тис. до н.е. трипільська культура зникає. Є підстави вважати, що однією з причин ї занепаду був тиск степових скотарських племен, індоєвропейців за своїм походженням. Антропологи вважають,що саме в цей час відбулося поєднання двох типів людності, що і заклали підвалини праслов’ян. Відтоді процес формування праслов’янської спільності в Україні, наука відносить приблизно до 2 тис до р.х.

Близько 1. тис. р. до н. е.  у степах України панували кіммерійці – це перший народ, назва якого дійшла до нас. Гомер у своїй одіссеї називає північне  Причорномор’я «Землею кіммерійців». Кіммерійців витіснили скіфи, вони створили на території України першу державу – Велику Скіфію. Скіфів вважають іракомовними кочівниками, що прийшли в наші степи з Центральної Азії та з Північного Кавказу. Але і в цьому випадку до повної ясності далеко, батько історії Геродот ділить скіфів на царських кочівників та орачів або борисфенітів . Є версія, що борисфеніти – їх самоназва сколоти, це  місцеві землеробські племена, пращури місцевих слов’ян. А українці – народ слов’янський.

Після скіфів в українські степи прийшли савромати або сармати, народ безперечно вже іракомовний. Частина скіфського люду, була асимільована, частина відступила до степового Криму  і створила там Малу Скіфію зі столицею у Неаполі Скіфському біля сучасного Сімферополя. У перших століттях нової ери, сармати під ударами легіонів римської імперії та готів, теж сходять з історичної арени.

Давні слов’яни в цей час міцно утримують простори лісостепової України, впродовж тисячоліть безкраї євразійські степи повертали до нашого краю орди кочових народів. Протистояння мирного кочового і хлібороба і войовничого кочівника були основним змістом давньої історії України, рушійною силою процесів народостворення  на українській землі.
Близько 6 ст. середовище давньослов’янських племен на території України починають виокремлюватись два могутні союзи:  склавини Прикарпаття та анти Придніпров’я.  На думку дослідників, зокрема Михайла Брайчевського, анти – це поляни давньоруських літописів. Полянами були легендарні засновники Києва, брати Кий,  Щек, Хорив та сестра їхня Либідь.
Київська Русь – могутня держава, яка була важливим етапом формування нашого  народу. Об’єднання східнослов’янських земель  довкола Києва сприяло поєднанню давньоруської політичної спільності. В рукописах часів Київської Русі, зустрічаємо вперше і назавжди назву України.

Неабияку роль в народотворчих процесах відіграло запровадження офіційної державної  релігії, християнства за візантійським обрядом. Татаро-монгольське  нашестя поклало край етно-політичній системі. Під ударами татаро-монгольських військ пав Київ, десятки, сотні великих і малих  міст.  Тільки на Заході утрималось Галицько-Волинське князівство.

Після падіння Київської Русі, формування трьох східнослов’янських народів, пішло окремими шляхами.  Формування українського та білоруських народів продовжувалось у складі спільної литовсько-східнослов’янської держави, великого князівства Литовського, а далі в польсько-литовській Речі Посполитій. Велике князівство Литовське, а слідом за ним і Річ Посполита  заволодівши величезною територією, від Балтики до Дніпра і Чорного моря, не могли ефективно захищати її. В першу чергу від спустошливих набігів  татарсько-ногайських орд Кримського ханства, йшлося навіть не про поневолення, а про фізичне винищення населення України.

Відтак український люд, переважно Придніпров’я та Поділля, змушений організовуватись для самооборони. Форма самоорганізації – козаччина. Козак – вільна озброєна людина, мешканець безвладного порубіжжя, де надія лише на власні сили. Праобразом козаків були, як вважають бродники. Як і бродники козаки  ходили невеликими ватагами в дике поле за межі державних володінь бортничати(розводити бджіл), рибалити, полювати. З часом в Україні слово козак, той що живе на краю, синонім слова українець.
З цього часу український народ стає відомим в Європі, а з розрізнених козацьких ватаг склалася унікальна козацька республіка «Військо Запорізьке» або «Запорізька Січ». Козаки не тільки з успіхом відбивали наскоки орди енців, але й самі з часів гетьмана Сагайдачного завдавали відчутних ударів навіть містам могутньої Османської орди Туреччини.

І все ж пори всі славні козацькі звитяги історія козацтва, до повстання під проводом Б. Хмельницького, була власне підготовкою до створення української гетьманської держави. Козацьке повстання під проводом великого гетьмана, переросло у національно-визвольну війну, проти шляхецько-катлицького поневолення.

Звичайно утворення української держави, гетьманщини, формування сучасної української нації не почалося і не завершиться. Попереду були ще і втрата державності, і віки поневірянь по чужим імперіям, криваві війни, революції і голодомори. Але народ наш вистояв, зберіг свою мову, свою віру, пісні і звичаї своїх батьків. Дав світовій цивілізації видатних державців, військових, великих вчених, художників, поетів. Здобув нарешті те, ого так довго не вистачало – власну державу. Вільну і незалежну Україну.