СОБАКА – символ вірного друга, надійного і непідкупного помічника, яким він був для людини протягом багатьох тисяч років. Разом з тим, може бути нерозумним брехуном, ненаситним злодієм. Святе Євангеліє закликає: не давайте святого псам, щоб вони не розшматували вас…
Хоча, за переказами, створений дияволом із глини, але за своїми діями відійшов від лукавого «творця» і став найближчим до людини з усіх тварин, справжнім вірним її другом.
Він – символ вірності не лише господарю, але й господарству. Чужої господи собака не стереже, а лише свою! Тож собача вірність воістину надійна і не знає зради.
Кажуть, коли собака виє на небо – то це на вовка або на ворога, коли ж на землю – то з туги або на покійника.
Образно виражає людину-носія найкращих морально-душевних якостей: вірності, простоти і чесності – викликає довір’я ще й тим, що сам з недовірою ставиться до всього чужого і незнайомого. Відстоюючи справедливість, вступає в двобій із будь-яким суперником, в тому числі, значно сильнішим, незважаючи, що це прирікає його на поразку…
Собака – живе втілення вірності навіть до того, хто не завжди вірний йому; він – захисник справедливості навіть для того, хто не завжди справедливий до нього…