У неділю рано

У неділю рано,
Як сонечко грало,
Виряжала мати дочку
В чужу стороночку.

Виряжала мати дочку
В чужу стороночку.
В чужу стороночку,
Між чужії люде,
—Ой, хто ж тебе, доню моя,
Жалувати буде?
—Ой, хто ж тебе, доню моя,
Жалувати буде?
—Пожалують, мамо,
Мене добрі люди:
Робитиму, годитиму,
Добре ж мені буде.
Робитиму, годитиму,
Добре ж мені буде.
—Коли ж тебе, доню,
Сподіваться в гості?
—Як виросте у світлоньці
Трава на помості. —
—Як виросте у світлоньці
Трава на помості. —
Росла трава, росла
Та й похилилася;
Ждала, ждала мати дочку,
Та й зажурилася.
Ждала, ждала мати дочку,
Та й зажурилася.
Росла трава, росла
Та й посихать стала;
Ждала, ждала мати дочку,
Та й плакати стала.
Ждала, ждала мати дочку,
Та й плакати стала.
Ой, немає дочки
З чужої стороночки,
Та нікому на чужині
Виськать й головочки.
Та нікому на чужині
Виськать й головочки.
Ой, на горі корчма,
Під горою вишня,
Туди ж моя родинонька
Пити-гуляти вийшла.
Туди ж моя родинонька
Пити-гуляти вийшла.
Вона п’є, гуляє,
Мене вспоминає:
—Ой, де ж наша безщасниця,
Що до нас немає?
—Ой, де ж наша безщасниця,
Що до нас немає?
Ой, чи її вбито,
Чи в полон узято,
Ой, чи її світ не вільний
Ні в будень, ні в свято?
Ой, чи її світ не вільний
Ні в будень, ні в свято?
Ой, її не вбито
І в полон не взято,
Та тільки їй світ не вільний
Ні в будень, ні в свято.
Та тільки їй світ не вільний
Ні в будень, ні в свято.