Українські Січові Стрільці на партизантці. Двадцятки У.С.С.

Австрійське командування, щоб рятувати Мадярщину й загородити москалям шлях на Відень, перекинуло в найбільш ослаблений відтинок  свого фронту, на Сянки, 2-у армію. В напрямі Верецьких, Лавочного і Стрия поставлено новосформовану бойову групу під проводом  Гофмана. З неї створено незабаром корпус Гофмана, якому в 1916. р. дали порядкове число XXV.

До цієї групи, що складалася спершу з кільканадцятьох куренів, здебільш загального ополчення, малого відділу кінноти та 2. батарей легких польових гармат старого зразку, приділено й Українських Січових Стрільців (У.С.С.)
Всю силу корпусної групи поділили на три бригади  129, 130 і 131. Дві перші злучили в дивізію, що одержала  55, 131. бригаду залишили самостійною.
Легіонові, єдиній формації з молодим вояцтвом, команда корпусної групи придумала окреме завдання, задумала вжити його до партизантки. Автором цього своєрідного на тодішні часи плану, був молодий і здібний поручник австрійської генеральної булави П. Кватернік, з роду — хорват. Увесь легіон задумали поділити на гуртки й вислати на зади ворога. Вони мали нищити предмети зв’язків — залізничні шляхи, мости, телефони й телеграфи, склади, із засідок непокоїти більші та нищити менші відділи і штаби. В гористому, інколи тяжко доступному карпатському терені, ведення такої малої війни в запіллі ворога було зовсім можливе, хоч це і грозило знищенням легіону. Нащастя, цей план не вдався й легіон лишився неушкодженим. А не вдався тому, що серед тодішнього безладдя в австрійській армії організація такої справи, як партизатнка, була неможлива. Вона вимагала передусім совісної підготовки й доброго вишколу, досвідчених провідників; й нарешті доброї волі й охоти тих, що їх посилали на таку справу. Всіх цих передумов не було, тому й не дивно, що план на самому початку не вдався.
А проте командування при своєму намірі залишалось і вже 26  вересня до Волівця від’їхали 3 чергові сотні Ґорука, Дудинського й Будзиновського, ясна річ, озброєні старими Верндлями й без відповідного обмундирування. У Волівці кожну сотню поділили на 10 самостійних ватаг, із командантом, його заступником і 18. стрільцями. На дорогу кожний учасник ватаги одержав 40 крон на харчі і, крім цього, командант ватаги ще 400 крон на спільні видатки. Ватаги мали, кожна окремо, перейти власний і ворожий фронт і діяти в означеному районі. Після чотирьох тижнів партизантки ватаги повинні були вернутися назад.
 28 вересня вийшли на партизантку ще дві сотні під проводом Е. Коника та І. Барана. Вони мали перейти фронт далі на схід в околиці Синяка.
Мапа околиць Галичини
Тимчасом бойовий фронт, що донедавна держався на галицькій території, москалі зіпхнули, з Бескиду на Закарпаття. Коли в такому грізному  часі з’явилися на Бескиді стрілецькі ватаги, команданти австрійських відділів, що стояли в бою з москалями, почали виловлювати двадцятки і включати їх до своїх сотень. Таким чином, багато двадцяток, таки дійшли до передових чат, опинилися під чужими стягами. Інші, побачивши долю своїх товаришів, повернулися прямо до Волівця. Нарешті, кілька двадцяток, бажаючи оминути погоню й виконати наказ, перейшли горами в околиці Волового і пробували там щастя. Але, поблукавши деякий час по горах, завернулися до Волівця або до Коша в Ґоронду. Лише одній ватазі – двадцятці, під проводом Г. Іваненка, вдалося перейти в Дрогобиччину, звідкіль учасники її повернулися до легіону щойно після звільнення Галичини.
Коли нарешті в перших днях жовтня виявилось, що із «геніального» плану Кватерніка серед умов повного безладдя нічого не вийде, команда групи наказала всім ватагам і тим сотням, що стояли на фронті, знову зібратися в Чинадієві, на Закарпатті.
Там сотню Е. Коника розформовано і створено з неї 3 самостійні стежні ватаги, що виступали пізніше підчас жовтневого походу на Стрий і Дрогобич.
Сотні Барана, Букшованого, Дудинського та І. Коссака увійшли, до куреня Г. Коссака, із сотень Будзиновського й Вітовського сформовано півкурінь під проводом  С. Шухевича. 7жовтня курінь Коссака попрямував до Верецьких, а півкурінь виїхав на Ужок до Турки.