План Киева 1695 р., складений І. Ушаковим, засвідчує існування дерев’яних споруд монастиря. Після пожежі 1718 р. на місці дерев’яної церкви Флора і
Лавра було закладено Вознесенський собор. Із завершенням будівництва (1732 р.) він став центром композиції монастирського комплексу.
Лавра було закладено Вознесенський собор. Із завершенням будівництва (1732 р.) він став центром композиції монастирського комплексу.
Після пожежі 1811 р. собор, як і інші споруди комплексу, було відбудовано під наглядом архітектора А. Меленського. У планувальній структурі храму поєднано дві тенденції- хрещатобаневих храмів, характерних для зодчества епохи Київської Русі, і триверхих, традиційних для народного дерев’яного будівництва. У плані собор тринавовий, триапсидний, триверхий, з розміщенням бань по осі з заходу на схід. Стримане архітектурно-пластичне вирішення карнизів, обрамлення вікон, обриси завершень
позначено бароковою стилістикою.
Фрагмент інтер’єру собору
Загальний вигляд собору