У традиційному українському суспільстві, за винятком козацьких жартів, етнологам не вдалося виявити відомостей про звичай обманювати в день 1 квітня. Найвірогідніше ця традиція прийшла з Європи в українські міста після XVII ст.
Зокрема, в парші століття н.е. першоквітневі обмани та розіграші пов’язували з римським святом на честь божества сміху – Risus. У народів Скандинавії цей звичай оманювати, як вважали, встановили самі боги на честь Скадеї – дочки Тіясса.На першого квітня німці відправляли парубків позичати щось ірреальне (сало комара, пташине молоко тощо) В англійців це «день усіх дурнів», а у французів – «квітневої риби». Чехи, поляки, словаки та литовці мали схожий звичай когось «послати з квітнем».
Тож для українців, які, до речі, відзначаються доволі розвиненим почуттям гумору, подібні розіграші характерні. Жарти над оточуючими 1 квітня – це надбання сучасності. А от наші пращури цього дня вшановували пам’ять святих Дарини та Хризанта.
Дарини та Хризанта – прикмета, традиції цьго дня
Наші прабатьки спостерігали за прикметами на Дарини та Хризанта: «Як Хризант погідний – буде й рік догідний». Існувало чимало приповідок, пов’язаних із цим днем, як-от: Дарина лід лупає, ому лід на Дарину тріщить; на Хризанта святого трави й снігу не багато; на Хризанта та Дарини хто буде лагідний, то рік йому буде пригідний.
Так цього дня прийнято бути дуже лагідним, щоб цього року все склалося добре.
Не можна лаятися на людей, як рідних так і чужих, не варто грубо поводитися з тваринами, бо «точно помстяться». І особливим гріхом вважається знищення чи поранення дерев. Тож батьки суворо карали цього дня дитину, якщо помічали, що та колупає кору дерева, або ж ламає гілки. Вважається, що тоді сад образиться й не вродить.