«Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш!»
«Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш!»
«Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала!»
«Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала!»
«Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?»
«Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?»
«Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!»
«Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!»
«Дівчинонько-серденько, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш!»
«Дівчинонько-серденько, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш!»
«Отам моя хатонька, край води,
З високого дерева, з лободи.
«Отам моя хатонька, край води,
З високого дерева, з лободи.
Я ж до хати сінечки приплету
З високого дерева, з черету!»
Я ж до хати сінечки приплету
З високого дерева, з черету!»
«Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!»
«Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!»
«Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!»
«Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!»
«Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!»
«Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!»
Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало виднесенько надворі
Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало виднесенько надворі
«Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!»
«Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!»