Дощик, дощик
Капає дрібненько;
Я ж думала, я ж думала,
Запорожець, ненько.
Коли б знала, коли б знала,
Відкіль виглядати,
То б найняла, заставила
Стежку промітати.
Аж він іде, аж він іде,
Ступає дрібненько,—
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!
Дощик, дощик
Аж із стріхи капотить, —
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився, розгнівався
Мій милий на мене,
А як гляне, серце в’яне
І в нього, і в мене.