КАША – знак пошани Сонцю і жертви Богові за щедрі злакові дари, а також символ плодючості домашньої худобини та врожайності родинних земель, ознака працьовитості та майстерності господаря і господині, інших членів сім’ї, підтвердження миру і злагоди між ними.
Гречана і пшоняна, пшенична і вівсяна, ячмінна, горохова і кукурудзяна – такий щедрий і неповний перелік українських каш, а варіантів їх приготування – ще більше: на молоці і на маслі; зварена, запечена і молоком залита, олією, цибулею чи шкварками заправлена… Простір для вияву творчої кулінарної фантазії та демонстрації багатства і краси сімейного столу!
Має каша і широке ритуально-обрядове застосування: кутя і коливо-її святково-ритуальні сестри; в давнину закопували горщик каші в землю – шанування землі і прохання багатого врожаю; кашею «пригощали» домовика, щоб хату доглядав, і нею ж закликали дощ. А дівчата навіть використовувала w ворожінні…
«З’їсти горщик каші» – набратись достатніх сил…