22 березня – Сорок Святих (Сорок мучеників, Сороки)

Сорок Святих  22 березня — це друга зустріч весни. Вважається, що саме з цього дня має розпо-чинатися справжня весна. З часів язичництва зберігся звичай закликати весну: «Вес-на, весна красна, прийди, весна, з радістю, з великою милістю: з льоном високим, коренем глибоким, з хлібами пишними»

22 березня вшановуємо пам’ять сорока святих мучеників. Сорок святих мучеників севастійських — це була найкраща дружина у війську давньоримського імператора Лікія.

Сам Лікій був жорстоким язичником, гонителем християнської віри та тих, хто намагався її проповідувати. А ці сорок дружинників були пов’язані любов’ю до Ісуса Христа, відмовлялися і від почестей, і від багатства, але не погоджувалися принести жертву язичницьким богам. Сорок чоловіків не відмовилися від віри християнської, восславили Господа з льоду Севастійського озера.

Сорок святих
Ікона Сорока Святих

За народними уявленнями, ще попереду можуть бути сорок морозів. Думка народу щодо того, чи варто цього дня сіяти горох, неоднозначна. За одними традиціями, слід посіяти горох саме сьогодні: добрий урожай буде, а за іншими — у жодному разі робити цього не можна, оскільки горох може не вродити зовсім.

Таке протиріччя пояснюється легендою:

Сіяв цього дня мужик горох, аж ідуть по дорозі до нього сорок чоловіків. Кажуть:
— Гріх сьогодні працювати, адже свято велике!
На це мужик відповідає:
— Прошу Бога, щоб простив, оскільки забув я, що свято сьогодні.
Сорок чоловіків пожаліли його, що він так переймається:
— Добре, уродить горох по сорок стручків на кожній стеблині й по сорок зерняток у кожній стручині.
І справді, так і вродило! Наступного року той мужик знову став сіяти на день сорока святих. І знову зустрілися йому ті сорок чоловіків. Дорікнули вони йому, адже знову він працює на свято. На це мужик розказав:
— Торік я сіяв цього дня, і такий добрий урожай мав, що й на цей рік вирішив у той же день сіяти.
А ті сорок чоловіків розгнівалися й кажуть:
—Якщо ти такий хитрий, то хай тоді вродить не горох, а сорок болячок на тілі!
І мужик у той самий момент так захворів, що ледве-ледве додому дістався.

О цій березневій порі люди ретельно спостерігали за природними прикметами, особливо чекали першого грому, бо до нього земля ще вважалася замерзлою. Почувши перші громовиці, люди трималися за голову (щоб бути здоровими), дівчата вмивалися у відкритих водоймищах і витирались червоною крайкою (на красу), хлопці бралися за ріг хати (для сили), а цілительки вмивали криничною водою дітей (від пристріту, «поганих очей»).

Сорок Святих традиції

Сорок святих – традиції та прикмети цього дня

22 березня — це друга зустріч весни. У багатьох слов’янських народів випікали й нині випікають з тіста фігурки весйяних птахів, прикріплюють іх до жердини, нанизують на вила, ходять з ними як з найрадіснішими дарунками природи, залазять на дахи, співають закличні веснянки, підкидають випічку якомога вище, аби сонцю та весні було чутніше та видніше.

Це також має на меті гідним чином зустріти птахів. Адже яка то весна, коли не чути голосного щебетання пернатих? Віддавна вважали, що тепло приносять на кри-лах саме перелітні птахи.

22 березня свято

Вони замикають небо на зиму, беруть із собою ключі до вирію і, повернувшись, одмикають його. Відтак перші птахи буцімто відчиняють двері теплу та ярому сонечку. Отож і годилося зустріти іх з усіма почестями. Діти йшли з обрядовим печивом у центр села й гуртом декламували:

Пташок викликаю
З теплого краю:
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!

Після цього всі стежили за тим, коли над ними пролетить якась пташка. Це мало віщувати добро. Особливо раділи, якщо над головами з’являлися дикі гуси. Кожен брав соломинку та жбурляв услід птахам з таким побажанням:
— Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!

Героїнею цього дня є сорока. Етимологічно слово «сорока», до речі, пов’язане зі словом «сорок», тому Сороки — це друга назва свята. Сорока, якщо не турбувати її та не руйнувати гнізда, виступає своєрідним оберегом дому, біля якого живе. Цього дня вона вважається іменинницею, збирає та кладе у своє гніздо сорок гілочок-прутиків, а з вирію прилітають рівно сорок жайворонків, віщуючи остаточний прихід весни.

Страви на Сорок Святих

А ще цього дня добрі господині печуть сорок булок із медом у формі пташок. Традиція велить роздати їх дітям, щоб у господарстві свійська птиця здорова була.

Але центральною «кулінарною подією» цього дня є своєрідне змагання серед дівчат – вареники, їх обов’язком є продемонструвати свій хист до господарських справ: зварити сорок вареників і пригостити ними хлопців, а ті у свою чергу визначатимуть «авторку» найсмачніших. Цей звичай у народі називався «щоб мороз любисток не побив», тобто щоб світом правило кохання і не страшні йому були жодні перешкоди.