30 січня – Свято Антона-Перезимника

30 січня  церковне Свято Антонія Великого чи Антона-Перезимника.

Преподобний Антонії

святий антоній

Антоній Великий

Великий Антоній найбільший подвижник, засновник пустинножітельства і батько чернецтва, що отримав найменування Великий, народився в Єгипті, в селищі Кома, поблизу Фиваїдський пустелі, в 251 році. Батьками його були благочестиві християни знатного походження.

Почувши юнаків під час церковної служби слова Христа до багатого юнака: “Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб на небі; і приходь і йди за мною” (Мт. 19, 21), Антоній продав маєток, роздав гроші жебракам, залишив сім’ю під опікою благочестивих дів в монастирі, і, поселившись у бідній хатині, почав подвижницьке життя.

Диявол піддав Антонія тяжким спокусам, але той зберігав тверду віру, невпинно творив молитву, щоб Господь вказав йому шлях порятунку.  Довго спокушав диявол Антонія, та сам Господь зберігав його.

Багато часу Антоній бідкувався пустелею, захищав православ’я від єресей маніхеїв і аріан.

Хоч цей день присвяченний святому Антонію, проте водночас він багато в чьому пов’язанний із поняттям природи.

Природа — чи не центральний образ українського фольклору

І це цілком зрозуміло: і трудова діяльність, і дозвілля наших прабатьків були тісно пов’язані зі світом флори та фауни. З реального життя рослини та тварини потрапляли до духовного світу українця — його уявлень, переконань і вірувань. Протягом тисячоліть рослини використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами тощо. Із ними пов’язано чимало вірувань, звичаїв і забобонів. Обряди, що так чи інакше стосуються рослинності, покликані вберегти від нечистої сили, забезпечити здоров’я та злагоду в родині, зміцнити добробут, посилити плодючість землі й худоби.

Збережемо природу разом

Безмежний, неосяжний світ природи українець поважає здавна, тому, навіть не знаючи нічого про науку екологію, наші прабатьки намагалися використовувати її щедрі подарунки раціонально, не завдаючи великої шкоди. Гріхом вважалася груба поведінка, нещадне винищення тварин та рослин. Тому й виробився з часом певний «кодекс честі» по відношенню до природних багатств.

гриби

Так, під час збирання грибів, ягід, лікарських рослин слід поводитися дуже акуратно, не пошкоджуючи кореневищ, щоб рослини могли рости далі. Полюючи за дичиною, не прийнято переслідувати звіра, якщо в нього є малі діти. Великий гріх, моральний злочин — убити матір, яка вигодовує маля. Під час жнив слід дуже обережно поводитися з пташиними гніздами, переносячи їх на край поля.

Слід дбати про озеленення своїх подвір’їв і місць проживання. Джерела слід обсаджувати вербами та калиною, слідкувати, щоб джерело не замулювалося. У суворі зими прийнято прорубувати ополонки, аби риба дихала. Ополонки, щоб вони швидко не замерзали, вкривають соломою. Мурашники слід огороджувати, адже ці комахи відіграють важливу роль у природному середовищі. Не можна грати з вогнем, слід ретельно загасити вогнище після подорожі за місто на природу, адже може статися, що наступного разу нікуди буде повертатися.

Зимовий сад

Про все це й мусить зайвий раз згадати українець ЗО січня. Саме тому до цього дня господарі приурочують зимові роботи в саду. Цього дня, якщо не встигли раніше, прагнули закінчити вирубку лісу, «поки дерево спить», адже ж рубати живого друга, коли починається сокорух, — то великий гріх.
Якби сучасний українець завжди пам’ятав ці прості примудрощі, що залишили йому в спадок пращури, то природа віддячувала б йому з подвійною силою…

Прикмети цього дня

Прийшло свято, значить зими половина, і видніється вже весна. Однак, коли в цей день була тепла погода, селяни знали що це оманливе явище. Говорили, що Антон хитрий з усіх боків.

Крім цього, люди підмітили: якщо небо було затягнуте хмарами — це до заметілі.

Так повелося, що в цей день селяни пекли толокняні колобки, що символізують сонце. За традицією толокно заважали з пшеничним борошном, додавали вершкове масло, трохи яєць і сіль. Потім все це перемішували з молоком і замішували тісто, і ліпили з цього тесту невеликі булочки.

толокняні булочки